Події останнього року показали, що сучасна українська культурна політика не перебуває серед основних пріоритетів держави. Так на момент підготовки аналітичного звіту за проектом “Підхід заснований на правах людини у змісті та реалізації культурних політик в Україні”, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду, не було розроблено заявлену Стратегію гуманітарної політики, не визначено на найвищому державному рівні пріоритетів у сфері культури на поточний рік, не ратифіковано Конвенцію Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями, відсутні нагально потрібні зміни до Закону україни “Про культуру”, що передбачали б децентралізацію культурної політики, визначали стандарти забезпечення культурними послугами тощо.

Культура стала саме тією сферою, яка чи не найбільш постраждала від карантинних заходів під час пандемії COVID-19, більш того, продовжує нести колосальні збитки, які неможливо покрити через запропоновані державними та міжнародними фондами гранти підтримки. Варто відзначити, що саме за рахунок зменшення бюджетного фінансування сфери культури майже на 50% було перенаправлено кошти Державного бюджету на вирішення викликів, щодо пандемії. В той же час, все це хоч і має суттєвий вплив на культурні політики на місцевому рівні, не заважає їх безпосередньої реалізації як мінімум в рамках фінансування з місцевих джерел. Самі політики на 2020 рік у переважній більшості були розроблені та затверджені не пізніше початку поточного року, а ті, що охоплюють ширший період – ще раніше. Відповідно в них вже визначено пріоритети та основні напрямки роботи, й їм не потрібно чекати на затвердження змін на загальнодержавному рівні.

Результати дослідження, проведеного у тринадцяти об’єднаних територіальних громадах, показали, що культурна політика займає важливе місце, водночас не завжди пріоритетне. Стан розвитку культурних політик окремих об’єднаних територіальних громад значною мірою залежить від процесів, які мали місце у першій фазі децентралізації. Ті громади, які на початку свого створення потрапили до проектів міжнародних програм, що працюють у сфері посилення спроможності місцевих громад в Україні, мали шанс почати свою діяльність із формування комплексного підходу до розробки стратегій розвитку, де окреме місце відводиться і культурі. Підтримка експертного середовища дала можливість громадам з самого початку провести комплексну діагностику стану громади практично за всіма параметрами та відповідним визначенням пріоритетних напрямків розвитку цієї громади.

Поширеною є проблема відсутності чіткого розуміння змін, які відбудуться внаслідок реалізації політики. Використання шаблонних тез та декларацій у цілях, завданнях та очікуваних результатах призводять до того, що спрямування вектору розвитку залишається незрозумілим.

Детальніше про результати та рекомендації проекту можна буде дізнатись із аналітичного звіту, який буде опубліковано у жовтні.