АНОТАЦІЯ

Метою аналітичної записки є внесення пропозицій для забезпечення дотримання права на освіту, зокрема, виконання принципу прийнятності освіти в частині вільного вибору навчальної літератури.

У аналітичній записці представлено результати моніторингу дотримання права на освіту, а саме, аналіз проблеми забезпечення середніх шкіл підручниками, відповідно до запитів педагогічних працівників. Також внесено пропозиції щодо удосконалення практики розподілу підручників відповідно до діючих правових норм. Пропонується доопрацювати та затвердити інструкцію щодо вибору підручника вчителем та додаток до неї.

Аналітичну записку підготовано на основі даних, отриманих в рамках моніторингу дотримання права на освіту у Львівській області, який проводився Регіональним благодійним фондом „Резонанс” в період з листопада 2010 року по вересень 2011 року .

АНАЛІЗ ПРАВА

Право кожного на освіту закріплено в частині першій статті 53 Конституції України та визнано у чинних міжнародно-правових актах, зокрема статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, статті 28 Конвенції про права дитини 1989 року, які є частиною національного законодавства України.

Однією з вимог щодо матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів є обов’язкова наявність шкільних підручників як елемента навчально-виховного процесу (частина друга статті 44 Закону України “Про загальну середню освіту”). Саме тому відповідно до статті 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення учнів, які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками.

Комітет ООН з економічних, соціальних та культурних прав у своїх Загальних коментарях №13 виділяє принцип прийнятності освіти як один із чотирьох принципів, необхідних для забезпечення дотримання права на освіту. Принцип прийнятності передбачає, що форма й зміст освіти (в тому числі програми й методи навчання) повинні бути прийнятними для тих, хто навчається, тобто адекватними з точки зору врахування культурних особливостей. Саме на забезпечення адекватності форми та змісту освіти відповідно до соціокультурного середовища окремої школи і спрямовані положення статті 55 Закону України «Про освіту», яка передбачає, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на вільний вибір форм, методів, засобів навчання та виявлення педагогічної ініціативи

ПРАКТИКА

Змістовне наповнення підручника є одним із факторів, які впливають на якість освіти школярів. Першими бачать та оцінюють підручники вчителі, тому в рамках моніторингу педагогам було адресоване питання про те, чи задоволені вони існуючими підручниками. 40,7% вчителів Львівської області задоволені підручниками, які вони використовують у своїй педагогічній діяльності. 31,5% опитаних вчителів не задоволені підручниками. 25,3% опитаних вчителів Львівської області не змогли визначитися з відповіддю, щодо того, наскільки їм подобаються підручники, які вони використовують.

Хоча результативність роботи вчителя та навчального процесу багато в чому залежить від підручника, за яким навчаються його учні, однак, процедура вибору альтернативного підручника в Україні не відпрацьована. 64,2% вчителів Львівської області зазначають, що не мають можливості самостійно вибирати підручники для роботи[1].

Замовлення на підручники формується Міністерством освіти, науки, культури і спорту України, відповідно до контингенту учнів. Загальну кількість умовних примірників шкільних підручників та обсяг державного замовлення на випуск друкованої продукції для загальноосвітніх навчальних закладів державної і комунальної форм власності визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до цієї процедури педагоги фактично не мають впливу на те, які саме підручники надійдуть до школи. Тому нерідко виникають ситуації, коли в шкільні бібліотеки надходять підручники з одного предмету, але різних авторів, що спричиняє ситуацію, коли підручники одного автора не використовуються взагалі, а підручників, за якими працює вчитель, не вистачає на усіх учнів. Відсутність механізму врахування думки педагогів під час розподілу підручників створює також загрозу того, що друкуються не ті підручники, які вчителі вважають кращими для якісної реалізації навчального процесу.

Неефективність розподілу підручників було підтверджено також і Рахунковою палатою за результатами аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених у 2010-2011 роках на забезпечення навчальних закладів підручниками і посібниками. Зокрема, було встановлено, що «державне замовлення на виготовлення і доставку підручників, яке затверджується практично наприкінці бюджетного року, є формальним і не виконує функцій державного регулювання цієї сфери»[2]. Окрім того, аудиторами було зазначено, що «Непрозорою є і процедура конкурсного відбору підручників та ухвалення рішень про їх видання. Так, на випуск 24 підручників, які не подавалися на конкурс або не стали в ньому переможцями, з порушенням чинного законодавства використано 30,9 млн. гривень. Водночас у 2010 році не видано 20 найменувань підручників-переможців і 50 – у 2011-му»[3].

У 2011 році міністр освіти Дмитро Табачник стверджував, що система розподілу підручників буде змінена і вони надаватимуться за замовленням шкіл. Однак, жодного нормативно-правового акту, який регулював би цей процес на сьогодні так і не прийнято.

ВИСНОВКИ

1. Існуюча практика розподілу підручників у школах створює суттєві перешкоди для повноцінної роботи педагога. Формування державного замовлення на виготовлення підручників без врахування думки вчителів перешкоджає реалізації педагогічної свободи вибору вчителя, змушуючи його використовувати підручники, які надійшли в бібліотеку, а не ті, які він вважає кращими.  Окрім того, така процедура створює можливість для зловживань у сфері державного замовлення на друк підручників.
2. Практика централізованої закупівлі та розподілу підручників створює простір для монополізації у цій сфері, що, в умовах відсутності конкуренції, негативно впливає на якість самого підручника.

ПРОПОЗИЦІЇ

1. Переглянути існуючу практику розподілу підручників. Створити механізм, який передбачатиме формування державного замовлення, виходячи із запитів педагогів. Передбачити реалізацію такого механізму в новому Порядку забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками, який знаходяться на розгляді у відповідних інстанціях та в Інструкції про порядок комплектування та облік підручників та навчальних посібників.
2. Розробити механізм передачі коштів на закупівлю підручників органам місцевого самоврядування та/або школам.

[1] Дотримання права на освіту у Львівській області. Рапорт з моніторингу. – Львів, 2011, с. 83

[2] http://www.ac-rada.gov.ua/control/null/uk/publish/article/16738744

[3] http://www.ac-rada.gov.ua/control/null/uk/publish/article/16738744