Майже місяць пройшов з тих пір, як доля закинула нас на загадкових Кримських півострів, оповитий таємницями,  одкровеннями, чарівністю.  Згадуються ті дні, насичені життям, проведені біля підніжжя могутньої гори – Мангуп-Кале.  Та й не просто згадуються, а й помітно відчуваються. Адже колеги, з якими ми там співпрацювали, стали справжніми друзями, знання, інформація,  набуті на плідних заняттях, використовуються в повсякденному житті.

            От щодо набутих навичок, досвіду та інформації хочу розповісти трішечки детальніше, оскільки недавно я змогла випробувати  їхню якість, корисність та цікавість. Справа в тім, що  зовсім недавно – двадцять п’ятого травня – я разом Катериною Цивалюк  провела презентацію у у своєму дев’ятому економічному класі. Ми з Катею намагалися донести учням якнайбільше інформації: розповідали про кримських татар ( депортація, традиції, кухня, менталітет, культура, рідний край), права людини, проблему кримськотатарської мови, Меджліс, Олексу Гайворонського  тощо.  Скажу відверто, я не сподівалася, що наші слухачі зацікавляться такими специфічними темами. Але коли почала свою доповідь зрозуміла: мої переживання виявилися марними, адже однокласники уважно ловили кожне слово.  Особливо було цікаво було спостерігати за їхньою здивованою реакцією, коли ми розповіли про такий яскравий патріотизм кримських татар.

            До того ж додала барв нашій амбітній розповіді і фотопрезентація, котра дала змогу учням побачити, як усе відбувалося,а точніше показала, «де прогулювала школу їхня однокласниця»J))).

            І коли я вже дивлюся через плече на нашу пророблену роботу розумію:все це відбувалося недарма. Душу гріє те, що ми маємо змогу поділитися таким багажем знань із ближніми, бути такою собі «живою книгою», котра може розповісти багато захоплюючого і повчального.

P.s. Продовжуємо працювати. До зустрічі!